Від одного покоління до іншого «котиться» колобок стежечкою, наспівуючи свою відому пісеньку. З цією пісенькою росли наші бабусі й дідусі, потім ми — батьки. І ось настала черга наших дітей. Так самісінько ми «тягнули», коли були маленькими, разом із дідом, бабою, внучкою і собачкою Жучкою велику-превелику ріпку. У наших дитячих щасливих снах нам увижалася Снігуронька після прочитаної на ніч казки про дівчинку, зліплену зі снігу. А як забути те захоплююче хвилювання, коли ми «мчалися» на північному олені разом із Гердою визволяти Кая?..